Антоніми слова – Що таке антоніми в українській мові і що вони означають? Дієслова, прикметники, прислівники, іменники, слова-антоніми: приклади

Антоніми - ЛЕКСИКА - Довідник з української мови

ЛЕКСИКА

Антоніми

Антоніми (від грецького anti — “проти” й onyma — “ім´я”) — це слова з протилежним лексичним значенням.

Наприклад: початок - кінець, сильний - слабкий, високо - низько.

Антоніми належать до тієї самої частини мови. Найбільше антонімів серед прикметників (далекий - близький), іменників (день - ніч), дієслів (працювати - відпочивати), прислівників (багато - мало).

Антоніми виражають не взагалі будь-які протилежні поняття, а обов´язково співвідносні, об´єднані змістом на основі їх протиставлення: легкий - важкий (вага), молодий - старий (вік), рано - пізно (час). Антоніми завжди виступають парами: темний - світлий, сідати - вставати. Багатозначне слово може входити до кількох антонімічних пар залежно від того, у якому значенні воно вжите: стара (книга) - нова; стара (людина) - молода; стара (газета) - свіжа.

Антоніми бувають різнокореневими (гарячий - холодний,радість - сум

) і спільнокореневими (надія - безнадія, воля - неволя).

Окрему групу становлять слова, що виступають антонімами лише в певному контексті. Наприклад: У душі моїй місця немає туманам, у душі моїй — сонце червоне буя (В. Симоненко). Іменники туман і сонце не антонімічні в їх прямому значенні. Антонімами вони стають завдяки використанню поетом переносних значень для створення яскравого художнього образу.

Антоніми є важливим художньо-зображувальним засобом мови. Вони допомагають висловити думку точно й дохідливо, яскраво й образно. На протиставленні слів-понять побудовані численні українські приказки і прислів´я, у яких відбита народна мудрість: “Правда та кривда — як вогонь та вода", “Порожня бочка гучить, а повнамовчить".

Антоніми часто вживаються в поезії: Мене любов ненависті навчила (Леся Українка). Типовими для поезії є антонімічні пари: любов і ненависть, добро і зло, правда і кривда, життя і смерть, рай і пекло, рідний і чужий, ясний і темний тощо.

Антоніми - Групи слів за значенням - ЛЕКСИКОЛОГІЯ

Антоніми (гр. antiпроти і опутаім'я) — це слова з протилежним значенням. Антоніми характеризуються не лише протилежністю своїх значень, а й певною спільністю, на основі якої й відбувається протиставлення, тобто ці слова позначають поняття однієї тематичної групи: любов — ненависть; тривога — спокій; злий — добрий.

За своїм значенням антоніми поділяються на кілька груп. Основні з них такі:

1. Антоніми, які позначають два діаметрально протилежні вияви певного поняття і при цьому не вичерпують усього його обсягу, залишаючи можливість існування проміжних ланок. Наприклад, антоніми холодний — гарячий позначають поняття температури, його протилежні вияви, але заперечення одного з цих слів не є ствердженням іншого, адже поняття температури включає ще такі проміжні ланки, як прохолодний, теплий. Ця група антонімів є найширшою.

2. Антоніми, значення яких вичерпує поняття, протилежні вияви якого вони позначають. Ці слова доповнюють одне одного і разом охоплюють увесь обсяг родового поняття. Сюди можна віднести такі антоніми, як

живий — мертвий; чоловік — жінка, між якими не може бути жодних проміжних ланок.

3. Антоніми, які позначають різноспрямовані дії, оцінку ситуації з погляду протилежних суб'єктів дії, з різних точок часу і простору: продавати —купувати; переможець — переможений; уже —ще; попереду — позаду.

Основні значеннєві групи не охоплюють усіх антонімів, й існують, антонімічні зв'язки, які важко віднести до якоїсь із груп.

За структурою антоніми поділяються на різноко-реневі та однокореневі. Різнокореневими антонімами в сучасній українській мові є різні щодо походження слова: багатий — бідний, лівий — правий, початок — кінець, стояти — бігти. Сюди слід віднести й ті протилежні за значенням слова, які хоч і мають різні корені, але їх антонімічність підсилюється відповідними префіксами: відрікатися — признаватися, замерзати — розтавати, поглинати — віддавати.

Другим структурним різновидом антонімічних пар слід уважати однокореневі антоніми (їх ще називають граматичними, або афіксальними), у яких антонімічність виражається за допомогою приєднання до одного кореня або основи антонімічних префіксів чи суфіксів:

плідний — безплідний; відчиняти — зачиняти; складений —розкладений.

Як і серед синонімів, серед антонімів відокремлюються постійні, які мають протилежні значення в будь-яких контекстах, та контекстуальні, які є протилежними лише в певному значенні й оточенні:

У приміщенні церкви відкрито вокзал:

Почекальні, лампади, ікони, кабіни.

...Туалети і фрески. Колишня зоря

Закотилась у тлін, як Марія у чорнім.

Ю. Андрухович

Явище антонімії використовується в мовленні у грі слів та каламбурах для створення антитези. Ось приклади антитези в поезії:

... Як пізно ми серця свої спинили!

... Як роз'єднали рано ми вуста!

Є. Плужник

Вбери пречисту сукню,

Розпукни в сто люстерок,

Аби я розгубився

Між сміхом і плачем.

В. Стус

Що таке антоніми?

Антоніми – це слова однієї частини мови з протилежними значеннями. Наприклад, антоніми «зближувати» і «віддаляти» позначають «рухати що-небудь у відповідну сторону по відношенню до кого/чого-небудь», однак за значенням ці слова прямо протилежні. Зближувати – це робити ближче, а віддаляти – це, навпаки, робити далі.

Не можуть протиставлятися слова, у яких немає загального компонента значення. Так далеко не до кожного слова можна підібрати антонім. Наприклад, не представляється можливим підібрати антоніми до імен власним (Сергій Волков, Андрій Сидоров, Віктор Петров), а також до іменником, що мають конкретне значення (ліжко, комп’ютер, телевізор, крісло, стіл) і числівників (два, три, двадцятий, тридцять перший).

Найбільш часто протиставляються один одному якості (світлий – темний), кількості (багато – мало), час (рано – пізно), простір (близько – далеко), почуття (любов – ненависть, хвилювання – спокій). Однак зустрічаються і слова, самі по собі не відносяться до антонимам, але в певній ситуації в тексті здаються протилежними. Такі слова називають контекстуальними антонімами, в якості прикладу можна розглянути рядки з роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»: «Хвиля і камінь, / Вірші і проза, лід і полум’я Не настільки різні між собою». Якщо взяти в руки словник антонімів і спробувати знайти там відповідні антонимические пар, то стає ясно, що їх там немає, і в цьому уривку слова, що здаються антонімами, виступають саме як контекстуальні антоніми.

Якщо ви ще не розібралися з тим, що таке антоніми, то розглянемо ще один приклад антонімів.

Антонім до слова «раніше» слово «нині». Антонимическая зв’язок між словами тут очевидна – обидва слова відповідають на одне і те ж питання і є прислівниками («коли? – раніше» і «коли? – нині»). Обидва вони описують час, тобто можна говорити про те, що ці слова мають спільну ознаку. При цьому слово «колись» описує подію, яке було в минулому, а от слово «нині» прямо протилежно відноситься до теперішнього часу. Так ми можемо зробити висновок, що ці слова протилежні за значенням і являють собою антоніми.

« Що таке антитеза в літературі? Що таке афоризм? »

антоніми | Українські твори

Слова повнозначні й неповнозначні
Повнозначні (самостійні) Неповнозначні (службові)
Слова, що мають лексичне значення, виражаючи його основою й виконуючи в мові функцію називання предметів, дій, ознак або вказівки на них тощо. У морфології це іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники. Слова, що не мають незалежного від повнозначних слів лексичного значення, виконуючи службові функції сполучення слів і речень, формотворення, підсилення тощо. У морфології це прийменники, частки, сполучники.

Специфічними словами мови є вигуки. На відміну від повнозначних слів, які виражають раціональний зміст, вони призначені для вираження емоцій, а тому описати їх значенням поза контекстом дуже важко. На відміну від неповнознач-них слів, які виконують службові функції, вигуки самостійно функціонують, тобто виражають певне емоційне значення.

Однозначні (моносемічні) Багатозначні (полісемічні)
Слова, що мають у мові одне значення. Графічно однозначне слово можна зобразити так: Слова, що мають у мові більше, ніж одне, значення. Графічно багатозначне слово можна зобразити так:
Тут біле коло — звуко-буквена форма,

за якою закріплене лише одне значення,

показане сірою тінню.

Однозначними найчастіше є:

•    терміни: суфікс, іменник, радіус, мікроскоп, синус, геодезист-,

•    власні назви: Україна, Київ, Тітікака, Сиваш, Тарас Григорович Шевченко-,

•    слова іншомовного походження: дервіш, сибарит, комп’ютер-,

•    назви рослин, тварин: вільха, опеньок, іво/іга, мустанг;

•    назви чисел: п’ять, сорок, сто.

Тут біле коло — звуко-буквена форма слова, спільна для всіх значень, а сірі тіні — значення. При цьому всі значення мають щось спільне (на відміну від омонімів, які за значенням ніяк не дотичні).

Наприклад, слово «голова», маючи певний спільний смисловий компонент, у кожному окремому значенні має додаткові значення: голова — 1) частина тіла;

2) керівник, старший; 3) передова частина чогось; 4) розум; 5) одиниця обліку.

Більшість слів у мові багатозначні, що зумовлено дією закону економії мовленнєвих зусиль: людина намагається одним словом виразити якомога більше значень, щоб менше напружуватися. Кожне конкретне значення багатозначного слова при цьому легко розпізнається в контексті, порівняйте:

Моя голова боліла. — Голова загону захворіла.

Слова в прямому й переносному значенні
Пряме значення Переносне значення
Значення, із яким слово звичайно вживається в мові й сприймається як ней-тгальне, вільне, незалежне від зв’язку з іншими словами, тобто значення, яке асоціюється зі словом і в контексті, і поза контекстом.

Це значення вважається первинним: фіксується в словниках.

Наприклад, слово «книга» в прямому позначає предмет, який складається з аркушів і містить надруковану чином інформацію, призначену для сприйняття людиною.

Значення, яке з’являється в слові в результаті його образного, фігурального вживання в певному контексті у зв’язку з іншими словами, що нетипові для поєднання з ним.

Це значення вважається вторинним, яке виростає на основі первинного й звичайно не фіксується в словниках. Наприклад, слово «книга» в поєднанні зі словом «життя» означає вже не конкретний предмет, а образну назву життя людини зі сторінками-днямії.

Системні відношення в лексиці

Специфіка значень і форм слів зумовлює їх здатність до групування за певними ознаками, що сприяє виникненню певних системних відношень у лексиці. Групування слів здійснюється завдяки таким явищам, як синонімія, паронімія, антонімія, омонімія.

Явище Результат Графічне

зображення

Приклади
Синонімія Синоніми — різні слова, що належать до однієї частини мови, якими можна виразити однакове або близьке значення. Плакати — голосити — ревти — ридати — рюмсати — хлипати
Паронімія Пароніми — схожі, але в чомусь відмінні слова, які можуть виражати схожі, інколи синонімічні, або зовсім різні значення. Гуманний — що пройнятий турботою про благо людини, людяний.

Гуманістичний — що пов’язаний із турботою про благо й гідність людини.

Антонімія Антоніми — тематично поєднані, але різні слова, які виражають протилежні значення. Верх — низ = крайні точки по вертикалі.

Лівий — правий = протилежні по горизонталі відносно центру.

Омонімія Омоніми — однакові слова, якими виражаються ніяк не пов’язані між собою значення. Крона — верхня гілляста частина дерева.

Крона — грошова одиниця.

Названі явища характерні не лише для лексичного рівня мови. Так, у синонімічні й антонімічні відношення можуть вступати одиниці інших рівнів. Наприклад, синонімія може виявлятися:

на фразеологічному рівні: яблуку ніде впасти — ніде курці стати — як оселедці в діжці;
на словотвірному рівні: жвавіший — більш жвавий; сміливий — сміливець; антикризовий — протикризовий; річечка — річенька;
на морфологічному рівні: Селяни зібралися на з’їзд. / Селянство зібралося на з’їзд; Не палити! / Не паліть! / Не палили б;
на синтаксичному рівні: Виконавши домашнє завдання, хлопець дивився телевізор. — Після того, як хлопець виконав домашнє завдання, він дивився телевізор. — Після виконання домашнього завдання хлопець дивився телевізор.

Крім цього, у синонімічні відношення можуть вступати мовні одиниці різних рівнів: пекти раків — соромитися — червоніти від сорому.

Синоніми

Синоніми (від гр. synonymos — однойменний) — це слова, які частково або повністю різняться формою й водночас мають однакове чи майже однакове значення.

Ознаками синонімів є: здатність позначати те саме поняття; наявність спільного чи тотожного основного значення; наявність додаткових значеннєвих відтінків; різниця в емоційному забарвленні, стилістичній належності; відмінність у сполучуваності з іншими словами в реченні; неоднаковий рівень поширення та активності в мовленні

Група слів-синонімів утворює синонімічний ряд, у якому одне слово є стрижневим, або домінантою. Слово-домінанта — найуживаніше з-поміж інших, звичайно стилістично нейтральне та таке, що найточніше й найповніше виражає значення всього ряду. Наприклад, у ряду синонімів повідомлення, звістка, вістка, вість, інформація, інформування, поголоска, реляція, повістка, оповіщення, доповідь, відчит, реферат, рапорт, донесення, депеша, бюлетень словом-домі-нантою є повідомлення, яке має значення «те, що доводять до чийогось відома, сповіщають комусь». Усі інші слова, крім цього значення, мають певні смислові, стилістичні, функціональні відмінності.

За повнотою збігу значень синоніми поділяються на:

 

абсолютні, або повні, — це слова, які повністю рівнозначні й не різняться сферою вживання, стилістичною маркованістю тощо: мовознавство = лінгвістика; біографія = життєпис; алфавіт = абетка квазісиноніми, або неповні, — це слова, які схожі за значенням, але мають відмінності у сферах уживання, забарвленні, поширеності тощо: говорити — нейтральне; балакати, патякати — забарвлені

 

За характером додаткових відтінків синоніми поділяються на:

 

семантичні — це слова, різниця між якими полягає в обсязі значень, що їм властиві, і наявності певних значеннєвих відтінків: говорити — промовляти стилістичні — це слова, які різняться сферою вживання та емоційно-оцінним забарвленням, що їм характерне: говорити — базікати семантико-стилістичні —

це слова, що різняться і обсягом значень, і оцінним забарвленням: говорити (постійно) — бовкати (час від часу)

 

За формою (будовою) синоніми поділяються на:

 

різнокореневі — це слова, що, маючи зодібні чи однакові значення, цілком г зняться формою й становлять ядерну групу синонімів: гарний, красивий, вродливий, славний, ладний, гожий однокореневі — це слова, що різняться словотвірними частинами, зокрема префіксами, суфіксами, значення яких і видозмінює значення синоніма в цілому: гарний, прегарний; красивий, красний

 

За незалежністю / залежністю від контексту синоніми поділяються на:

 

гагаяьномовні, або постійні (вільні . — типово сприймаються мовцями як синоніми: холодний, морозний; сумний, невеселий; мовчазний, неговіркий, німий контекстуальні, або ситуативні, — набувають значеннєвої близькості лише в певному контексті: Ліс обгортав їх, холодний, сумний, мовчазний (М. Коцюбинський).
Омоніми

Омоніми (від гр. homos — однаковий, опута — ім’я) — слова, що мають однаковий звуковий склад, але цілком відмінні за своїми значеннями.

Омоніми виникають завдяки: 1) набуттю запозиченим словом такого вигляду, який уже мало в українській мові інше слово; 2) запозиченню в українську мову слів із різних джерел; 3) розходженню значень полісемантичного слова до межі, за якою зв’язок між колись спорідненими словами втрачається, стає далекий, неявний; 4) творенню слів різними шляхами або способами.

Омоніми поділяються на:
лексичні омоніми — це слова, що однакові за формою в усьому (однаково наголошуються, однаково змінюються, мають однакові граматичні значення) гостра коса — дівоча коса пара водяна — пара волів топити в печі — топити молоко лев (тварина) — лев (болгарська монета)
омоформи — це слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах (найчастіше це слова різних частин мови) коло хати — велике коло рідна мати — мати можливість чорна коса — коса дівчини три (числівник) — три (дієслово)
омофони — це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться по-різному мріяти — мрія ти сонце — сон це?

вдень тепло — в день народження потри мак — розкладай по три біль — білль

омографы — це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням і наголосом приклад — приклад засипати — засипати плачу — плачу в’язка — в’язка
Антоніми

Антоніми (від гр. префікса anti, який означає протилежність, протидію, та опута — ім’я, назва) — це найчастіше слова, які об’єднані певною значеннєвою спільністю, тобто об’єднані родовою (тематичною) приналежністю, але максимального протиставлені за значенням, тобто протилежні за видовою ознакою, наприклад: добрий — поганий, від — до.

В антонімічні відношення можуть вступати слова різних частин мови: іменники: багач — бідняк, столик — столище; прикметники: багатий — бідний, сміливий — боягузливий-, займенники: усі — ніхто, цей — той; прислівники: багато — мало, низько — високо; дієслова, а також його форми — дієприкметники, дієприслівники, безособові форми на -но, -то: кращати — гіршати, багатіти — бідніти, одружуватися —розлучатися; говірливий — мовчазний, одружившись — розлучившись, збито — розбито; прийменники: у (що-небудь) — із (чого-небудь), до (чого-небудь) — від (чого-небудь) тощо.

Лексичні антоніми розподіляють на декілька різновидів:

1.    Градуальні, що позначають два цілком протилежні видові поняття певного родового поняття. Це переважно поняття якості (багатий — бідний, яскравий — тьмяний, холод — тепло, брюнет — блондин), кількості (багато — мало, кожний — жодний, усі — ніхто), дії (поспішати — зволікати, палати — тліти), ознаки дії або якості (дуже — злегка, надто — недостатньо). Такі антоніми називаються гра-дуальними тому, що між ними можуть існувати проміжні ланки, пор.: холодний — прохолодний — теплий — гарячий, любов — приязнь — неприязнь — ненависть).

2.    Комплементарні, або доповнювальні, що позначають два таких видових поняття, що взаємодоповнюють одне одного для вираження родового: жінка — чоловік, брат — сестра, мертвий — живий, мир — війна, рух — спокій, разом — окремо, є — немає, так — ні. Для антонімів цієї групи не характерна наявність проміжних ланок.

3.    Векторні, що позначають дві протилежно спрямовані або взаємозворот-ні дії (явища, ознаки, напрями тощо): підніматися — спускатися, кращати — гіршати, світати — смеркати, прибічник — противник, запитувати — відповідати, вперед — назад, за — проти, життя — смерть, шлюб — розлучення, знайти — втратити.

4.    Координатні, що позначають дві протилежні точки певного просторового або часового відрізка: тут — там, правий — лівий, колись — тепер, ранок — вечір, ніч — день, старт — фініш.

Способи утворення антонімів

1.    Різними словами: батько — матір, ніч — день, перемога — поразка.

2.    Одним словом або основною слова, до якої додаються:

•    спеціальні антонімічні префікси: в’їхати — виїхати, зацвісти — відцвісти-,

•    спеціальні антонімічні суфікси: морозець — морозище, вітерець — вітрюган;

•    специфічні префікси та суфікси іншомовного походження: революція — контрреволюція, реальний — ірреальний, людинофіл — людинофоб;

•    заперечна частка не в ролі префікса: воля — неволя, розбірливий — нерозбірливий-,

•    префікс без-: бородатий — безбородий, плідний — безплідний.

3.    Одним словом або основою слова, до яких додаються спеціальні закінчення або суфікси на позначення родової (статевої) різниці: кум — кума, доярка — дояр, професор — професорка.

4.    Одним словом, від якого утворюються складні слова завдяки частинам із антонімічним значенням: глибоководний — мілководний, високорослий — низькорослий.

За допомогою префіксів не- та без- не завжди утворюються антонімічні пари, пор.: молодий — немолодий — старий-, корисний — безкорисний — шкідливий. У такому разі антонімічними слід вважати лише слова з максимально протилежним значенням.

Хоча явище антонімії найвиразніше виявляється саме на рівні лексики, однак характерне воно й для інших мовних рівнів: фразеології, словотвору, морфології, синтаксису.

Пароніми

Пароніми (від гр. рага — біля, поряд і дпута — ім’я) — слова, близькі за звуковим складом й однакові за частиномовною належністю, але різні за значенням, вимовою,написанням.

За спільністю / відмінністю коренів пароніми поділяються на:
спільнокореневі гуманний — гуманістичний — гуманітарний
різнокореневі досвід — дослід, проникливий — пронизливий
За специфікою творення спільнокореневі пароніми поділяються на такі, що виникли внаслідок:
додавання різних префіксів доглядати — наглядати
творення за допомогою різних суфіксів сильний — силовий, комунікативний — комунікаційний
оформлення різними закінченнями гарнітур — гарнітура
фіксації відмінностей в оформленні кореня компанія — кампанія
За характером смислових відношень, що виникають між словами, пароніми можна розподілити на:
синонімічні тяжко — важко, привабливий — принадливий
антонімічні адресант — адресат, прогрес — регрес, еміграція — імміграція, еволюція — революція, густо — пусто
значеннєво подібні приносити — проносити, пролазити — прилазити
тематичні абонемент — абонент, адрес — адреса, апендикс — апендицит, пам’ятка — пам’ятник

Явище паронімії, використане зі спеціальною художньо-стилістичною метою, називається парономазією.

Що таке антоніми в українській мові?

Мабуть, не кожен дорослий чоловік зможе відповісти на питання, що таке антоніми, хоча кожен з нас вивчав це в школі.

Постараємося згадати, що ж викладали нам вчителі української мови, адже рано чи пізно це поняття доведеться пояснювати нашим дітям.

Що означає слово «антонім» і що це таке?
Приклади антонімів в українській мові
Де застосовуються антоніми і навіщо вони потрібні?

Що означає слово «антонім» і що це таке?

Слово «антонім» має грецьке походження. Воно утворено від слів «anti» – проти і «onyma» – ім’я і позначає слова, які відносяться до однієї частини мови і мають протилежні, контрастні значення.

Антоніми можна підібрати до більшості слів української мови, крім числівників, власних імен та займенників. В основі пар антонімів завжди лежить загальний ознака або характеристика – просторова, тимчасова або якісна.

Приклади: багато – мало, день – ніч, далекий – близький.

В українській мові розрізняють кілька типів антонімів.

Різнокореневі антоніми, тобто слова, що мають різне коріння (верх – низ), і однокореневі антоніми, утворені з використанням одного кореня і приставок, які змінюють його зміст на протилежний (приходити – іти) або однієї приставки (фашизм – антифашизм).

Деякі вчені-лінгвісти вважають антонімами слова, що виникли з використанням приставки не-, тобто видимий – невидимий, хороший – поганий і т.д.

Мовні, або узуальние антоніми, які існують в системі української мови (високий – низький, білий – чорний), і контекстні, або мовні антоніми, які набувають протилежних смислові значення тільки завдяки певному контексту.

Приклади: вовки – вівці, Сонце – Місяць, батько – син.

Співмірні антоніми, які позначають протилежні дії (підніматися – опускатися, злітати – падати), і несумірні антоніми, які мають сенс дії і бездіяльності (думати – передумати, йти – лежати).

Нерідко одне слово може мати відразу кілька антонімів. Так трапляється, якщо у цього слова є декілька значень. Наприклад, товстий – тонкий (канат, прут) і товстий – худий (людина).

Приклади антонімів в українській мові

В українській мові багато слів мають антоніми, особливо ті, які використовуються для позначення будь-яких характеристик або дій. За допомогою антонімів ми робимо нашу мову значно багатшою і опуклою.

Протиставлення понять допомагає висловити думку найбільш яскраво і дохідливо, використовуючи протиставлення як виразною ілюстрації.

приклади антонімів

Хороший – поганий
Розкіш – злидні
Добро зло
М’який – твердий
Вершки – корінці

Кожному з нас відомі як стійкі пари антонімів, так і ситуативні контекстні протиставлення: лід – окріп, канат – павутинка і т.д.

Де застосовуються антоніми і навіщо вони потрібні?

Найбільш часто пари антонімів зустрічаються в поетичних творах і народному усній творчості. За допомогою смислового протиставлення слів найбільш яскраво і образно розкривається думка автора або суть народної мудрості. Нерідко антоніми використовуються для уточнення значення основного слова, надання йому більшої виразності.

У поезії прийом, який використовує можливості антонімів, називається антитезою, або протиставленням.

Згадаймо початок поеми О. Блока «Дванадцять»:

«Чорний вечір, білий сніг, йдуть дванадцять чоловік …»

Читач відразу бачить чітку графічну картину зимового вечора.

Такий же прийом використовує Н.Некрасов в поемі «Русь»:

«Ти і убога, ти і рясна, ти і могутня, ти і безсила, матінка Русь …»

Використовуючи багатий арсенал антонімів, кожен з нас може зробити свою усну та письмову мову набагато яскравішою, багатою і виразною.

« Україна в міжнародній міграції робочої сили та обміні технологіями Як зробити шпаргалку, щоб викладач не помітив? »

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *