Эпитеты це – Что такое эпитет в литературе 🚩 что это такое эпитет 🚩 Гуманитарные науки

що це таке? Приклади з літератури.

Що таке епітет в літературі?

Епітети: приклади з літератури

Поряд з розмовної промовою епітети використовуються в літературі, швидше за все частіше, аніж при міжособистісному спілкуванні.
Ось приклад епітета в літературі:

«В такий вечір
золотистий і ясний,
У цьому подих весни
всепобедной
Не поминай мені про мій друг
прекрасний,
Ти про любов нашої
боязкою і бідній».

Взагалі,
епітет – це слово, яке надає наступного слова виразність, образність. Воно є як би визначенням цього слова. Найчастіше це слово є прикметником, рідше – прислівником, але так само може бути і дієсловом, і навіть іменником. Наприклад, фраза «крилаті гойдалки» містить в собі епітет «крилаті», який допомагає читачеві уявити гойдалки не просто як залізяку, рухається вперед-назад, а як якусь подобу птиці, що ширяє в повітрі. Зараз ви можете заперечити, мовляв, епітети це прості прикметники. А ось і ні! Для того щоб просте прикметник стало епітетом потрібно «нагородити» його глибоким змістом, при цьому мати образну уяву.
Ось ще кілька прикладів епітетів:

  • «Кругом трава так весело цвіло» (Тургенєв І.).
  • «Що якщо я, заворожений, Повернуся додому принижена, Ти можеш мене пробачити?» (Олександр Блок).
  • «У блюдечках — окулярах рятувальних кругів» (В. Маяковський).
  • «Примарно панує» (В. Бродський).
  • «Крадькома, граючи в хованки, сходить небо» (Б. Пастернак).

Епітети у століття інформаційних технологій.

На превеликий жаль, епітети поступово йдуть з нашого життя. Зараз люди настільки зайняті, що намагаються говорити стисло і лише по суті. Уникаючи зайвих фраз, ми викидаємо з нашої мови епітети.

Зауважте, наша мова стає все більше грубувато-незграбною і скороченою. Сучасні люди все більше часу проводять сидячи за комп’ютером у соціальних мережах. Смайлики і картинки замінюють нам епітети.

Це дуже сумно, тому що ми поступово, заради економії часу,
самі того
не усвідомлюючи, забуваємо наскільки багатий і виразний наш російську мову.

Також рекомендуємо ознайомитися з публікацією про постійний епітет.

Дивіться також:

ЕПІТЕТ

Теорія літератури - літературознавство і мовознавство

Епітет (від грец. έπίθετον — додаток) — це слово, що вказує на одну з ознак того предмета, який називається, і має на меті конкретизувати уявлення про нього. В популярній на початку століття „Теорії словесності” О. Шалигіна цей термін визначався так: „Одним з найдійовіших засобів посилення картинності й емоційності мовлення є епітет. Так називається слово або декілька слів, які додаються до звичайної назви предмета, щоб посилити її виразність, підкреслити в предметі одну з його ознак — саме ту, яку в даному випадку важливо висунути на передній план, свого роду привернути до неї особливу увагу читача”. Наприклад: „Здригнувся чорнокнижник: жовту п'ясть // підніс корчій-ним порухом, але // рука упала. Все кругом завмерло. // Не-рушна і безмовна ждала діва. // Ще мить — і закрутився дикий вихор // навколо гостя темного, а постать // його рідіти бистро почала // в свистючім вирі вітровім — і враз // розстала. Вихор зник. Глибока тиша” (М. Зеров). Епітет інакше ще називають образним або поетичним означенням, підкреслюючи в такий спосіб його протиставленість логічному означенню предмета, завдання якого також полягає в тому, щоб конкретизувати уявлення про предмет, про який ідеться.

Проте, на відміну від логічного, поетичне означення не має на меті вказати на такі ознаки предмета, які могли б відокремити його в нашому уявленні від інших, подібних до нього предметів. Наприклад, О. Потебня писав: „Якщо є два Дони, великий і малий (Донець), а мається на увазі лише перший, то епітет „великий", необхідний для ясності, буде „прозаїчним" (тобто в традиційному слововжитку — логічним означенням). Поетичний епітет не потрібен для точності, він відзначає певні типові, характерні властивості предметів, здійснює не усунення з думки видів, що не містять у собі ознаки, ним виділеної, а заміщення конкретним способом одного з багатьох непевних”. Б. То-машевський пояснював протиставленість поетичного і логічного означення на такому прикладі: „Сполучення „сірий вовк" та „сіра кобила" не рівноцінні. Визначення „сірий" стосовно кобили безсумнівно логічне, тому що, кажучи „сіра кобила", ми відрізняємо дану масть від інших, як, наприклад: булана кобила, ворона кобила і т. д. Визначення „сірий" стосовно вовка (казковий сірий вовк) не виступає як логічне, оскільки не для того кажуть „сірий вовк", щоб відрізнити його від вовка якоїсь іншої масті. Це взагалі вовк, і слово „сірий" лише підкреслює узвичаєний і типовий колір вовчої шерсті”.

Епітет, що підкреслює найхарактернішу ознаку того предмета, про який ідеться, можна назвати характерологічним або пояснювальним. Епітет інколи не просто виділяє характерну рису предмета, а ще й посилює її. Такі епітети можна назвати посилювальними. Наприклад: „вечір стальовий” (М. Рильський), „з неба бризки злотозоряні” (Т. Осьмачка), „Прокинеться кривава зрада, // і стисне віроломний ніж” (Є. Маланюк).

Особливу групу становлять так звані прикрашальні епітети. „Ці прикрашальні епітети, — писав Б. Томашевський, — з'являються в літературних школах певного напряму. Прикрашальні епітети не мотивовані в реалістичному стилі, але в романтичному і класичному стилях, що передували йому, прикрашальні епітети були в широкому вжитку. Слово без епітета, один лише іменник вважався „непоетичним", за винятком порівняно вузького кола слів, де існували поетичні синоніми звичайних слів (наприклад „вуста" при наявності синоніма „рот"). Але взагалі саме по собі слово вважалося недостатньо поетичним, потрібно було його піднести й головним засобом для цього було додання слову епітета. Тому коли говорять: „швидка хвиля", „державний орел", то головне завдання тут — надати словам

хвиля, орел поетичного колориту, перевести їх тим самим з розряду слів звичайної прозаїчної мови в ряд поетичний. <...> У реалістичний період падає взагалі чітке розмежування слів поетичного та непоетичного вжитку (саме слів, а не понять). <...> Ця різниця між поетичним та непоетичним виразом одного й того ж поняття падає, відповідно — падає й потреба піднесення слова до вищого рангу, надання слову якогось особливого забарвлення високого плану”.

За ознакою вживаності епітети можуть бути поділені на постійні та контекстуально-авторські. Історично більш ранньою формою епітета є постійний епітет. Постійним називається епітет, який традиційно супроводжує означення предмета, закріплюючись за ним постійно, в межах певного художнього стилю. Наприклад, у фольклорній поезії, якщо згадується степ, то він майже завжди — широкий, море — синє, вітер — буйний, гай — зелений, орел — сизокрилий і т. д. Постійний епітет відрізняється тим, що виділяє характерну рису не даного, конкретного предмета, того, про який ідеться „саме зараз” і „саме тут”, а предмета взагалі, безвідносно до особливостей контексту, у якому про нього згадується. Постійний епітет при цьому вказує на таку характерну рису предмета, яка водночас із-поміж інших його рис здається найбільш сталою, свого роду ідеальною. Явище постійного епітета властиве не лише фольклорній поезії. Стале коло поетичних означень тих чи інших предметів значною мірою притаманне поетам-класицистам і романтикам. Характеризуючи в цьому зв'язку приклади епітетів, які наводить у своїй „Риториці” М. Ломоносов, В. Жирмунський зауважував, що „всі вони належать до традиційних у тогочасній європейській поезії сполучень, при цьому поетичне означення вказує на типову (ідеальну) ознаку поняття, яке визначається... В поезії класичного стилю існувало певне коло традиційних, канонізованих означень, таких, що умовно виділяли типову, ідеальну рису предмета. <...> Аналогічні приклади зустрічаються у великій кількості в англійських поетів XVIII ст. <...> Вони знайомі нам також з російської поезії XVIII і початку XIX ст. <...> Багато із епітетів такого роду мають інтернаціональний характер”. Певне коло поетичних, найулюбленіших епітетів може характеризувати не лише той чи інший художній стиль, а й творчість окремо взятих письменників. Поряд з постійними на межі XVIII—XIX століть у широкий вжиток входять

контекстуально-авторські епітети. Контекстуально-авторським називається епітет, який виділяє не постійну — супровідну, канонізовану в межах літературного або індивідуального стилю ознаку предмета, а таку рису, яка видається характерною в предметі за певних обставин у тому конкретному контексті, в якому про цей предмет згадується. Контекстуально-авторський — це епітет, що є переважною прикметою реалістичного стилю, який вимагає точності, а не виключно поетичності висловлювання, відповідності, реалістичності означуваного в предметі самому означеному предметові, тим конкретним обставинам, у зв'язку з якими даний предмет згадується. Наприклад: „Проса покошено. Спустіло тихе поле. // Холодні дні з високою блакиттю. // Не повернуть минулого ніколи: // Воно пройшло і вже здається миттю!” (М. Рильський).

Епітет належить до найуживаніших поетичних прийомів. За відомим висловом О. Веселовського, „історія епітета є історією поетичного стилю в скороченому виданні”, оскільки, як коментує В. Жирмунський, „епітет виділяє в певному понятті „суттєву" ознаку, а вибір „суттєвої" ознаки серед „несуттєвих" у свою чергу характеризує поетичне уявлення епохи та письменника”. „Як майстер пензля, — пише М. Рибнікова, — тяжіє до певних фарб та ліній, так художник слова тяжіє до певних епітетів. І ось цими епітетами для читача визначається тоді не стільки світ (творця), скільки сам творець цього світу, поет. Міра суб'єктивності письменника найбільш відчутна, коли аналізуються його епітети”.



эпитет - Русский-Украинский Словарь - Glosbe

ru Воистину, Небеса кажутся ближе всего к нам, когда мы видим любовь Божью, проявляющуюся в доброте и преданности людей настолько прекрасных и чистых, что единственный приходящий на ум эпитет – это ангельские создания.

LDSuk Ми для них просто чорноробочі

ru Как мы узнали из первой главы этой книги, имя Бога — это не титул и не эпитет.

jw2019
uk
Увімкніть цей параметр для відображення підписів до зображень

ru Легко забыть, что навязанные нам обществом роли не просто эпитеты.

ted2019uk Генерал Гаяші, все тепер залежить від Вас

ru „Бог-мужчина“, „в котором сразу угадывается прото-Шива“, изображается сидящим, как йог, сложив ступни вместе, с восставшим фаллосом (что напоминает о культе ли́нгама [фаллоса]), в окружении зверей (один из эпитетов Шивы — „господин животных“).

jw2019uk Вставити складові

ru Но почему к нему применяется вызывающий отвращение эпитет «великая блудница»?

jw2019uk Файл шрифту не знайдено

ru Из-за малярии Западная Африка заслужила эпитета «могилы белого человека».

jw2019uk Показувати цю сторінку документа

ru СРЕДИ городов, претендующих называться великими, больше всего такой эпитет, пожалуй, подходит к тем, что считаются священными.

jw2019uk Якщо пришвидшити його пересування, стає зрозуміло, що схильність хижака до офіур майже покривається здатністю останніх безпечно тікати з його шляху

ru Как Иоанн дальше описывает Иисуса Христа и почему употребленные им эпитеты очень подходят?

jw2019uk Я так довго була одинокаУ пастці в минулого Я, здається, не можу тебе забути

ru При описании различных сторон деятельности ООН свободно используются эпитеты типа «совершенно некомпетентная», «громоздкая», «неэффективная» и «парализованная».

jw2019uk Неможливо перемотати стрічку. Резервування припинено

ru Ослепительный, словно яркий свет, сверкающий, как драгоценные камни, пылающий, подобно огню и чистейшим ценным металлам,— такие эпитеты подчеркивают красоту и великолепие нашего святого Бога (Иезекииль 1:25—2:1; Откровение 4:2, 3).

jw2019uk Обмеження пріоритету

ru На греческом языке эту дорогу называют одонтото́с, что буквально означает «зубчатая» — очень уж подходящий эпитет, как вы еще увидите.

jw2019uk Формат заголовка звичайної вкладки

ru Если говорить о человеческих качествах, то он значительно уступает всем тем, кого называли эпитетом [Великий] в прошлом или в наши дни».

jw2019uk Ми зрадили пустелю, зрадили наш спосіб життя

ru Лицемерным замечаниям, неуважительным отзывам о расовой принадлежности, эпитетам, полным ненависти, злобным сплетням, а также низким и порочным слухам не место среди нас.

LDSuk Я маю на увазі те, що кажу

ru ТРИ тысячи лет назад человек, по имени Лемуил, в ярких эпитетах описал добродетельную жену.

jw2019uk Що це ти вдягнув?

ru Они не назвали нелестных эпитетов, которыми награждали в то время Иисуса по всей Палестине,— богохульник, обманщик, лжепророк и даже безумец.

jw2019uk Аплет не може з’ єднатися з сервером, будь ласка, спробуйте ще раз пізніше

ru Пожалуй, ни к кому, кроме него, в Библии не применяются более неодобрительные эпитеты.

jw2019uk Вкинути ціль

ru В ответ на нелестные эпитеты, которые были склонны употреблять его враги, брат Расселл решительно заявлял, что он никогда не встречал «расселлиста» и что понятия «расселлизм» не существовало.

jw2019uk функцію % # додано

ru Такие эпитеты заслужил остров Пасхи, или Рапануи, как называют его местные жители.

jw2019uk ти знаєш що це означає, чи не так? що? мені потрібен гараж на вісім авто. переклад #+# відпочиває зроблено в Україні by Gorvinik

ru Почему мозг заслужил такие эпитеты?

jw2019uk Теки ресурсів & є підтеками

ru Пожалуй, мало к кому в Библии применяются более презрительные эпитеты.

jw2019uk Я обіцяю вам, це перевершить усе, що ви колись бачили і на кінець Ви живі і здорові повернетеся додому

ru По эпитетам, данным Сатане (Противник, Клеветник, Обманщик, Искуситель и Лжец), нельзя заключить, что он может исследовать наше сердце и ум.

jw2019uk Локальна зміна

ЭПИТЕТ — с русского на украинский

  • Эпитет —     ЭПИТЕТ (греч. Επιθετον, приложенное) термин стилистики и поэтики, обозначающий слово определение, сопутствующее слову определяемому. Традиция, идущая еще от античных воззрений, различает «необходимый эпитет» (epitheton necessarium) и… …   Словарь литературных терминов

  • ЭПИТЕТ — (греч., epi на, tithemi помещаю). Меткое определение, в интересах изобразительности, присоединяемому к какому нибудь слову и указывающее на существенный его признак. Напр. море синее, леса темные. Словарь иностранных слов, вошедших в состав… …   Словарь иностранных слов русского языка

  • эпитет — См …   Словарь синонимов

  • эпитет — а, м. épithète f. &LT;гр. epithetos приложенный. Простейшая форма поэтического тропа, представляющая собой определение, которое характеризует какое л. свойство, особенность предмета, понятия, явления. БАС 1. Нередко от изменения, пропуска или… …   Исторический словарь галлицизмов русского языка

  • ЭПИТЕТ — ЭПИТЕТ, эпитета, муж. (греч. epitheton, букв. приложенное). Одно из изобразительных поэтических средств определение, прилагаемое к названию предмета для большей образности (лит.). Постоянные эпитеты народной поэзии (напр. синее море, чистое поле) …   Толковый словарь Ушакова

  • ЭПИТЕТ — (epithet). Любое слово в названии, следующее за родовым названием. см …   Термины ботанической номенклатуры

  • ЭПИТЕТ — (греческое epitheton, буквально приложенное), троп, образное определение (выраженное преимущественно прилагательным, но также наречием, существительным, числительным, глаголом), дающее дополнительную художественную характеристику предмета… …   Современная энциклопедия

  • ЭПИТЕТ — (греч. epitheton букв. приложенное), троп, образное определение (выраженное преимущественно прилагательным, но также наречием, существительным, числительным, глаголом), дающее дополнительную художественную характеристику предмета (явления) в виде …   Большой Энциклопедический словарь

  • ЭПИТЕТ — ЭПИТЕТ, а, м. В поэтике: образное, художественное определение. Постоянный э. (в народной словесности, напр. синее море, златы кудри). Нелестный э. (перен.: о неодобрительной характеристике кого чего н.). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю …   Толковый словарь Ожегова

  • Эпитет — (греч. epiJetoV наложенный, приложенный) термин теориилитературы: определение при слове, влияющее на его выразительность.Содержание этого термина недостаточно устойчиво и ясно, не смотря на егоупотребительность. Сближение истории литературной… …   Энциклопедия Брокгауза и Ефрона

  • эпитет — Банальный, бесцветный, бранный, броский, верный, витиеватый, восторженный, выпуклый, выразительный, вычурный, громкий, емкий, живописный, заезженный, замысловатый, затасканный, затейливый, избитый, изысканный, изящный, индивидуальный, истасканный …   Словарь эпитетов

  • Добавить комментарий

    Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *