Кислоти — Вікіпедія

Кисло́ти, у класичному визначенні — електроліти, які при розчиненні в йонізуючому розчиннику (наприклад, у воді), дисоціюють з утворенням іонів водню (або протона Н⁺), таким чином знижуючи кислотність розчину до величини менше ніж pH 7,0.

У сучасній хімії зазвичай використовується інше, хоча й подібне визначення Бренстеда і Лоурі, за яким кислоти означаються як хімічні сполуки, що є донорами протонів і приймають електрони для утворення іонних зв’язків. Кислоти вступають у реакції з основами, утворюючи солі, а також діють як розчинники. Сильні кислоти корозійні, розбавлені кислоти мають кислий або гострий смак, хоча в деяких органічних кислотах цей смак частково схований за іншими смаковими характеристиками.

Прикладами дисоціації кислот у водному розчині з утворенням Н⁺ є такі:

HCl H⁺ + Cl^—

HNO₃ H⁺ + NO-3

H₂SO₄ 2H⁺ + SO2-4

Атоми водню, що входять до складу молекул кислот і можуть відщеплюватись від молекул кислот при їх дисоціації у вигляді катіонів водню Н⁺, називаються кислотними атомами водню. Кислотні атоми водню в молекулах кислот можуть заміщатися атомами металів (або металоподібних груп, як NH₄) з утворенням солей.

Атоми або групи атомів, що сполучені з кислотними атомами водню в молекулах кислот, називаються кислотними залишками. Так, атом хлору в хлоридній кислоті (точніше, аніон хлору Cl^—) називається кислотним залишком хлоридної кислоти, група атомів NO

3 в нітратній кислоті (точніше аніон NO-3) є кислотним залишком нітратної кислоти, а група атомів SO₄ (точніше аніон SO2-4) — в сульфатній кислоті.

Оксигеновмісні і безоксигенові кислоти[ред. | ред. код]

Залежно від того, входить кисень до складу кислотного залишку чи не входить, кислоти поділяються на кисневі і безкисневі.

До найбільш вживаних кисневих кислот належать сульфатна (сірчана) кислота H₂SO₄, нітратна (азотна) кислота HNO₃ і фосфатна (фосфорна) кислота H₃PO₄.

Кисневі кислоти можна розглядати також як гідроксиди (найчастіше неповні, або оксиди-гідроксиди) кислотних оксидів, тобто як продукти приєднання води до кислотних оксидів (ангідридів). їх зображають такою загальною формулою: n R_xO_y • m Н₂О, де x і y залежать від валентності кислотоутворюючого елементу, а n і m — від типу кислоти. Наприклад:

SO₃ + Н ₂О → SO₃·Н₂О, або SO₂(ОН)₂ (Сульфатна кислота Н₂SO₄)

Р₂О₅ + Н₂О → Р₂О₅·Н₂О, або 2РО₂(ОН) (Метафосфатна кислота НРО₃)

Р₂О₅ + 3Н₂О → Р₂О₅·3Н₂О, або 2РО(ОН)₃ (Ортофосфатна кислота Н₃РО₄).

Однак гідроксидами (чи оксидами-гідроксидами) кислоти звичайно не називають, а терміном гідроксид користуються тільки для назв основ (гідроксидів металів) і амфотерних гідроксидів. Прикладом найбільш вживаних безкисневих кислот можуть бути хлоридна (хлороводнева, або соляна) кислота HCl, бромідна кислота HBr, сульфідна (сірководнева) Н₂S і інші кислоти.

Залежно від кількості кислотних атомів водню молекули кислот поділяються на одноосновні, двоосновні, триосновні тощо. Наприклад, хлоридна кислота HCl — одноосновна, сульфатна кислота H

2SO₄ — двоосновна, фосфатна кислота H₃PO₄ — триосновна тощо.

При складанні структурних формул кислот слід мати на увазі, що кислотні атоми водню в молекулах кисневих кислот зв’язані не безпосередньо з атомом кислотоутворюючого елементу, а через кисень. Це треба пам’ятати, бо є чимало кислот, основність яких не збігається з кількістю атомів водню у складі їх молекул. Так, до складу ацетатної кислоти (оцтової кислоти) входять чотири атоми водню, хоч вона одноосновна. Останнє пояснюється тим, що в молекулі цієї кислоти тільки один атом водню сполучений з атомом вуглецю через кисень, а три атоми зв’язані безпосередньо з атомом вуглецю. Тому при дисоціації молекула ацетатної кислоти відщеплює лише один катіон водню, який може заміщатися катіоном металу з утворенням солі:

Ch4COOH⇆Ch4COO−+H+{\displaystyle \mathrm {CH_{3}COOH\leftrightarrows CH_{3}COO^{-}+H^{+}} }

На відміну від кисневих, у молекулах безкисневих кислот кислотні атоми водню зв’язані безпосередньо з атомами кислотоутворюючого елементу. Зазвичай кислотоутворюючий елемент належить до галогенів чи халькогенів, але можливі галогензамінні групи (HCN — синильна кислота). Для прикладу наведемо структурні формули деяких кислот:

     Н2S               Н2SO4            H3PO4               СН3СООН

                        Н—О   О           Н—О                   Н  О
      H- S                 \ //              \                  | //
         |                  S	          Н—О—Р → О           Н—С—С
         H                 / \\              /                  |  \
                        H—O   O           H—O                   H   O—H
Сульфідна кислота	Сульфатна кислота Фосфатна кислота Ацетатна кислота

Назви кислот найкраще виводити від міжнародних назв кислотних залишків. При цьому для кисневих кислот у випадку проявлення кислотоутворюючим елементом найвищої можливої валентності назва кислоти має закінчення -атна, наприклад:

HNO₃ — нітратна кислота (азотна)

Н₂SO₄ — сульфатна кислота (сірчана)

Н₃РО₄ — ортофосфатна кислота (фосфорна)

Н_{РО3 — метафосфатна кислота}

Н₂СО₃ — карбонатна кислота (вугільна)

Н₃ВО₃ — боратна кислота (борна)

Якщо ж кислотоутворюючий елемент проявляє в молекулі даної кислоти нижчу позитивну валентність, то назва кислоти має закінчення -итна або -ітна. Наприклад:

HNO₂ — нітритна кислота (азотиста): Н₂SO₃ — сульфітна кислота (сірчиста)

Назви безкисневих кислот у таких випадках мають закінчення -идна або -ідна. Наприклад:

HCl — хлоридна кислота (хлороводнева, або соляна): HI — йодидна кислота (йодоводнева): HBr — бромідна кислота (бромоводнева): H₂S — сульфідна кислота (сірководнева)

Деякі кислоти при звичайних умовах являють собою рідини, наприклад нітратна HNO₃ і сульфатна Н₂SO₄ кислоти, а деякі — тверді речовини, як фосфатна кислота Н₃РО₄, боратна Н₃ВО₃ і ін. Більшість кислот добре розчиняється у воді, але деякі практично не розчиняються (наприклад, силікатна кислота H₂SiO₃). Водні розчини кислот відзначаються кислим смаком, руйнують рослинні і тваринні тканини і змінюють забарвлення індикаторів, зокрема забарвлюють лакмус у червоний колір. Ці спільні властивості усіх кислот обумовлюються наявністю в їх розчинах іонів водню.

Хімічні властивості кислот визначаються їх відношенням до основ і основних оксидів. Найхарактернішою властивістю їх є здатність вступати з основами в реакції нейтралізації.

Наприклад:

HCl + NaOH → NaCl + H₂O

3H₂SO₄ + 2Al(OH)₃ → Al₂(SO₄)₃ + 6Н₂О

З основними і амфотерними оксидами кислоти теж утворюють солі:

2HNO₃ + MgO → Mg(NO₃)₂ + H₂O

3H₂SO₄ + Al₂O₃ → Al₂(SO₄)₃ + 3H₂O

Крім того, кислоти взаємодіють і з активними металами (що стоять в електрохімічному ряду напружень лівіше від водню) з утворенням солі і виділенням водню (з нітратної кислоти водень не виділяється). Наприклад:

2HCl + Zn → ZnCl₂ + H₂ ↑

3H₂SO_{4(розбавлена)} + 2Al → Al₂(SO₄)₃ + 3H₂ ↑

Кислоти, як і основи, можна добувати різними способами.

1. Безпосереднім сполученням ангідридів з водою:

SO₃ + Н₂О → Н₂SO₄

N₂O₅ + Н₂О → 2HNO₃

Цим способом можна одержувати кислоти тільки в тому випадку, коли ангідрид безпосередньо взаємодіє з водою. При цьому слід мати на увазі, що при одержанні деяких кислот залежно від умов одна молекула ангідриду може реагувати з одною, двома і більше молекулами води. Внаслідок цього молекула утворюваної кислоти може містити різну кількість атомів водню і кисню, хоч валентність кислотоутворюючого елементу залишається тою ж самою. Якщо кислота утворюється внаслідок взаємодії одної молекули ангідриду з одною молекулою води, то до назви кислоти додається префікс мета-, а коли на одну молекулу ангідриду припадає дві або три молекули води, то додається префікс орто-.

Наприклад:

Р₂О₅ + H₂O → 2НРО₃метафосфатна кислота: Р₂О₅ + 3Н₂ О → 2Н₃РО₄ортофосфатна кислота

2. Взаємодією кислот з солями. Цим способом можна користуватися тоді, коли одержувана кислота є леткою або нерозчинною. Наприклад:

Н₂SO₄ + 2NaCl → Na₂SO₄ + 2HCl ↑ (при нагріванні): H₂SO₄ + Na₂SiO₃ → Na₂SO₄ + H₂SiO₃ ↓

3. Безкисневі кислоти можна одержувати як їх витісненням з солей іншими кислотами, так і безпосереднім сполученням елементів з наступним розчиненням одержуваних кислот у воді.

Наприклад:

FeS + 2HCl → FeCl₂ + H₂S ↑

Н₂ + Cl₂ → 2HCl

В техніці для добування хлоридної кислоти користуються останнім способом.

uk.wikipedia.org

Общая характеристика кислот — урок. Химия, 8–9 класс.

Кислотами называют сложные вещества, состоящие из атомов водорода, способных замещаться металлами, и кислотных остатков.

Кислотным остатком называют часть молекулы кислоты, соединённую с атомами водорода.

При замещении водорода в кислотах металлами в состав образующихся солей кислотные остатки переходят в неизменном виде. Если кислотный остаток в кислоте соединён с одним атомом водорода, то он одновалентен, если с двумя — двухвалентен, если с тремя — трёхвалентен и т. д.

Валентность кислотного остатка определяется количеством атомов водорода, способных замещаться металлами.

Формулы и названия некоторых кислот приведены в таблице.

Важнейшие неорганические кислоты

                                                                                 

Название кислоты	Формула кислоты	Формула кислотного остатка	Название соли этой кислоты
Фтороводородная (плавиковая)	HF	−F	Фторид
Хлороводородная (соляная)	HCl	−Cl	Хлорид
Бромоводородная	HBr	−Br	Бромид
Угольная	h3CO3	=CO3	Карбонат
Кремниевая		=SiO3	Силикат
Азотная	HNO3	−NO3	Нитрат
Ортофосфорная (фосфорная)	h4PO4	≡PO4	Ортофосфат  (фосфат)
Серная	h3SO4	=SO4	Сульфат
Сернистая	h3SO3		Сульфит
Сероводородная	h3S	=S	Сульфид

Представителем органических кислот является уксусная кислота Ch4COOH. Хотя в молекуле этой кислоты — четыре атома водорода, только один из них (входящий в состав группы СООН) может быть замещён металлом. Поэтому кислотный остаток уксусной кислоты является одновалентным.

 

Источники:

Оржековский П. А. и др.  Химия: 8-й класс. — Москва: АСТ: Астрель, 2013.

Габриелян О. С. Химия: 8-й класс. — Москва: Дрофа, 2002.

 

www.yaklass.ru

КИСЛОТА — это… Что такое КИСЛОТА?

кислота

— сущ., кол во синонимов: 171 • абсцизин (2) • агарицин (1) • адипил (1) • …   Словарь синонимов

КиСЛОТа — 1 капля Альбом ремиксов СЛОТ Дата выпуска 2008 Записан …   Википедия

кислота — сущ., ж., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? кислоты, чему? кислоте, (вижу) что? кислоту, чем? кислотой, о чём? о кислоте; мн. что? кислоты, (нет) чего? кислот, чему? кислотам, (вижу) что? кислоты, чем? кислотами, о чём? о кислотах 1.… …   Толковый словарь Дмитриева

КИСЛОТА — КИСЛОТА, кислоты, мн. кислоты, жен. 1. только ед. отвлеч. сущ. к кислый, что нибудь кислое (разг.). Я попробовал, чувствую: кислота какая то. 2. Химическое соединение, обладающее кислым вкусом и окрашивающее синий лакмус в красный цвет (хим.).… …   Толковый словарь Ушакова

кислота — КИСЛОТА, ы, мн. оты, от, жен. Химическое соединение, содержащее водород, дающее при реакции с основаниями (в 8 знач.) соли и окрашивающее лакмусовую бумагу в красный цвет. Азотная, уксусная к. | прил. кислотный, ая, ое. К. краситель. К. дождь (с… …   Толковый словарь Ожегова

КИСЛОТА 1 — КИСЛОТА 1, Шы, мн. оты, от, ж. Химическое соединение, содержащее водород, дающее при реакции с основаниями (в 8 знач.) соли и окрашивающее лакмусовую бумагу в красный цвет. Азотная, уксусная к. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова …   Толковый словарь Ожегова

КИСЛОТА 2 — см. кислый 1. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

кислота — КИСЛОТА, ы, ж Химическое соединение, обычно кислого вкуса, содержащее водород, способный замещаться металлом при образовании соли. Кислота окрашивает лакмусовую бумагу в красный цвет …   Толковый словарь русских существительных

кислота́ — кислота, ы; мн. кислоты, кислот …   Русское словесное ударение

Кислота — ж. 1. Химическое соединение, содержащее водород, способный замещаться металлом при образовании соли. 2. То, что своими свойствами цветом, запахом, едкостью и т.п. напоминает такое химическое соединение. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

dic.academic.ru