Пряма мова. Розділові знаки при ній

Пряма мова. Розділові знаки при ній

Пряма мова — це чуже мовлення, передане точно (не змінно), з дотриманням інтонації від імені того, хто це сказав або написав. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому вона належить. Пряма мова може стояти після слів автора або перед ними, а може розриватися словами автора.

Розділові знаки при прямій мові:

1. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки і пишеться з великої букви. У кінці речення ставиться потрібний за змістом розділовий знак: знак оклику, знак питання, три крапки: А: «П (!?)». Дивуюсь, радію, у серця питаю: «Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?».

2. Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то вона береться в лапки, після неї ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) і тире. Слова автора пишуться з малої букви: «П», — а.

«Хто творить розумну і добру людину — найкращий майстер», — таке було рішення стариків.

3. Якщо пряма мова розірвана словами автора, то на початку і в кінці прямої мови ставляться лапки. Інші розділові знаки ставляться так:

— якщо слова автора розділяють пряму мову, яка є одним реченням, то вони з обох боків виділяються комами і тире: «П, — а, — п». «Іди, доню, — каже мати, — не вік дівувати».

— якщо слова автора розділяють пряму мову на межі двох речень, то після першої частини прямої мови ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) і тире, а після слів автора — крапка і тире. Друге речення прямої мови пишеться з великої букви. Лапки закриваються в кінці прямої мови: «П! — а. — П…». «Воскресни, Україно! — пристрасно молив Я. Гоян. — Воскресни в козацьких степах під своїм високим блакитним небозводом…»;

— коли одна частина слів автора належить до першої частини прямої мови (що стоїть до розриву), а друга — до другої, то після слів автора ставиться двокрапка і тире, пряма мова продовжується з великої літери: «П! — а: — П.». «Я чув про це, — сказав він і додав: — А хто не чув…»;

4. Якщо слова автора розірвані прямою мовою, після слів автора ставиться двокрапка, пряма мова береться в лапки, після неї ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) А: «П», а. Добре виявляє наше ставлення до паліїв війни вираз: «Хто взяв меч, від меча і загине», хоч меч аж ніяк не є зброєю сучасних бійців.

 

пряма мова

Розділові знаки в реченнях з прямою мовою, українська мова, 9 клас

Мета: поглибити знання дев’ятикласників про розділові знаки в реченнях з прямою мовою; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити речення з прямою мовою й пояснювати розділові знаки, правильно розставляти розділові знаки й інтонувати речення з прямою мовою; розвивати творчі вміння складати речення з прямою мовою та використовувати їх в усному і писемному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів любов до рідної мови, а також відчуття її краси як основи естетичного виховання.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія і фразеологія: засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика: синоніміка різних способів передачі прямої мови; інтонація речень із прямою мовою.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

 

 

ХІД УРОКУ № 7 Розділові знаки в реченнях з прямою мовою, українська мова, 9 клас

 

I. Організаційний момент

 

II. Ознайомлення дев’ятикласників з темою, метою і завданнями уроку. Оголошення епіграфа уроку

Мова — найголовніший організатор духовного життя, єдності й розвитку народу…

Д. Павличко

 

III. Актуалізація мотиваційних резервів дев’ятикласників з теми

Спостереження над мовним матеріалом (колективна робота з текстом)

► Прочитати текст. Визначити тип і стиль мовлення. Дібрати заголовок, який би виражав основну думку тексту. Жодне суспільство, на якому б рівні розвитку воно не знаходилося, не може існувати без мови. Це стосується всіх народів, усіх шарів і прошарків суспільства і кожної окремої людини.

Обслуговуючи потреби суспільства, мова виконує цілу низку функцій, життєво важливих для цього суспільства, окремих груп і кожної людини.

Спілкування, комунікація — найважливіша функція мови. Суть її в тому, що мову використовують для інформаційного зв’язку між членами суспільства. Ця функція є надзвичайно важливою як для суспільства, так і для самої мови: мова, якою не спілкуються, стає мертвою; народ, який утрачає свою мову, зникає. Ще І. Кант у свій час зазначав: «Людина має схильність спілкуватися із собі подібними, тому що в такому стані почуває себе людиною». Є й інший бік цього процесу. «Найбільша розкіш на світі — це розкіш людського спілкування»,— висловлювався на цю тему А. де Сент-Екзюпері.

Відомо, що в художніх творах за допомогою мовних образів відбувається «акт» спілкування митця з читачем, слухачем. «При цьому мова,— говорив Г. Глінц,— має поетичну природу, навіть, окреме слово — це малий твір мистецтва».

Для повноцінного функціонування мови й її розвитку вона повинна використовуватися у всіх сферах комунікації — у науці, техніці, виробництві, ділових стосунках, освіті, культурі, а не лише в побуті чи художній літературі (З часопису).

► Виписати речення з прямою мовою. Продовжити ряд виписаних речень власне складеними (4-5). Визначити роль прямої мови у висловлюванні.

► До виділених слів дібрати синоніми.

 

IV. Усвідомлення теоретичного матеріалу в процесі практичної роботи

Колективний аналіз схем-моделей

► Розглянути схеми і скласти зв’язну розповідь про розділові знаки при прямій мові.

1. А: «П».
2. А: «П?»
3. А: «П!»
4. «П»,— а.
5. «П?» — а.
6. «П,— а,— п».
7. «П,— а.— П».
8. «П? — а.— П».
9. «П! — а.— П».
10. «П! — а: — П».

Коментар учителя. Пряма мову і слова автора оформлюють на письмі відповідними розділовими знаками:

1. Якщо пряма мова стоїть після слів автора, то перед нею ставлять двокрапку і перше слово починають писати з великої літери. У кінці прямої мови перед лапками ставлять крапку, крапки, знак питання, знак оклику: І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі! Мені тебе жаль!» (Леся Українка).

2. Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то після неї ставлять кому, крапки, знак питання, знак оклику, після лапок — тире, а слова автора починають писати з малої літери: «Цьогороку, мабуть, урожай буде»,— каже Панас (А. Чайков-ський).

3. Якщо слова автора розривають пряму мову, то вони виділяються з обох боків комами і тире, а після них перше слово пишуть з малої літери: «Рано ти,— каже батько,— закінчив науку» (Остап Вишня).

4. Якщо слова автора розривають пряму мову, що виражена двома чи кількома реченнями, то після першої частини прямої мови ставлять кому, знак питання, знак оклику і тире, а після слів автора — крапку й тире. Другу частину прямої мови починають писати з великої літери: «Зажди! — просить хлопчина.— Не тікай від мене, візьми мене із собою, перевези!» (Б. Лепкий).

5. Якщо у словах автора, що стоять у середині прямої мови, вказується, що пряма мова буде продовжуватись, то після них ставлять двокрапку й тире, другу частину прямої мови починають писати з великої букви: «Пізно, Володько,— і додала тим самим легким смішком: — Ех ти, сторож!» (І. Сенченко).

V. Виконання завдань творчого характеру

Творче конструювання (робота в парах)

► Скласти по п’ять речень із прямою мовою на застосування різних правил уживання розділових знаків при прямій мові. Схарактеризувати структуру змодельованих речень. Накреслити схеми.

Творче моделювання

► Прочитати. Завершити речення, доповнюючи їх прямою мовою або словами автора. Розставити необхідні розділові знаки. Пояснити вживання їх.

1. … ? — запитав Віталік, увійшовши до класу.

2. Вона почервоніла і сказала тихо: … .

3. …,— вимогливо зауважила Маргарита Валентинівна.

4. Олена Петрівна показала рукою в бік спортивного майданчика : … !

5. …,— промовив тато,— … .

6. Перепрошую, панове, але я вже завершив,— … .

7. …: Самооцінка — це віра в себе!

► Продовжити вправу, склавши 3-4 речення з використанням поданих висловів. Пояснити, на що вони вказують. Чи часто ви вживаєте їх і за яких обставин?

Дорогі друзі! … На все добре! Бувайте здорові! Ви маєте рацію… Ми не згодні з цим… Безперечно.

► Накреслити схеми речень з прямою мовою.

Дослідження-відновлення з елементами реконструювання

► Прочитати мовчки текст. Визначити межі речень. Дослідити синтаксичну організацію висловлювання. Переказати його, перебудувавши речення (де це можливо) на речення з прямою мовою.

Наша мова — це найважливіша частина нашої спільної поведінки в житті, і по тому, як людина говорить, ми відразу й легко можемо судити про те, з ким маємо справу: ми можемо визначити ступінь інтелігентності людини, ступінь її психологічної урівноваженості, ступінь її можливої закомплексованості учитися гарної, спокійної, інтелігентної мови треба довго й уважно — прислухаючись, запам’ятовуючи, помічаючи, читаючи й вивчаючи наша мова — найважливіша частина не лише нашої поведінки, а й нашої особистості, нашої душі, розуму, нашої здатності не піддаватися впливам середовища, якщо воно затягує (За Д. Лихачовим).

Комунікативний практикум

► Прочитати висловлювання про мову та її значущість у житті людини. Скласти план і написати висловлювання на тему «Чи варто цінувати рідну мову?», використовуючи речення з прямою мовою. Пояснити розділові знаки при прямій мові.

1. Хто не любить своєї рідної мови, солодких, святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім’я людини (Й. Гердер).

2. Споконвіку було незаперечною істиною: цуратися рідної мови, а отже, і рідного народу — підло. Це зрада, яка не виправдовується нічим, не прощається ніколи… (М. Косів).

3. Мова — це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною. У кожного народу своя мова. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати, не завдаючи йому ніякої шкоди (К. Крапива).

4. Мова — універсальна, але користування нею вкрай індивідуальне. Це своєрідний енергопровід: від одного до іншого, від одного до багатьох (П. Мовчан).

5. Людина, байдужа до рідної мови,— дикун. Вона шкідлива вже тому, що байдужість до мови пояснюється її цілковитою байдужістю до минувшини, теперішності й майбутності народу (К. Паустовський).

 

VI. Систематизація й узагальнення знань, умінь і навичок

► Розказати про розділові знаки при прямій мові. Навести приклади складених речень.

 

VII. Підсумок уроку

 

VIII. Домашнє завдання

► Використовуючи можливості мережі Інтернет (або бібліотечний фонд), знайти інформацію і підготувати висловлювання в науковому стилі на тему «Мова — засіб духовного життя суспільства». Використати речення з прямою мовою. Пояснити розділові знаки.

Пряма мова — Вікіпедія

Пряма мова — це спосіб передачі чужої мови, при якому мовець або автор тексту повністю зберігає її лексичні, синтаксичні та стилістичні особливості.

— Вставай, синку, підемо. Протирай од сну очі.
— Куди, мамо ?
— О, а хіба ти забув: підемо дивитись, як сонце сходить. Ти ж просив, щоб тебе збудили. Вставай! — підводить мене (С. Васильченко).

Пряма мова у драматичних творах:
а) пишеться після назви дійової особи та крапки (без лапок):

Невідомий. Здрастуйте вам.
Роман. Здоров.
Невідомий. Це хата Герасима Никодимовича Калитки?
Роман. Це.
Невідомий. А де ж сам хазяїн?
Роман. Вони в город поїхали, сьогодня повинні буть назад. (І. Карпенко-Карий)

б) пишеться під назвою дійової особи в поетичних творах (без крапки або після двокрапки):

— Свічка
— Меласю! Рідна!
— Міланка
— Любий! Ти живий?..
— О любий мій!.. Яка ж... тепер... я рада...
— Свічка
— Голубонько! Голубонько моя! (І. Кочерга).

В усіх випадках пряму мову починаємо з великої літери, але по-різному поєднуємо зі словами автора.

1. Якщо слова автора стоять:
а) перед прямою мовою — після них ставимо двокрапку, наприклад:

У цілого війська девіз був один: «За волю, за рідну країну!» (Леся Українка).

б) після прямої мови — перед ними ставимо тире, крапку замінюємо на кому (знак питання, знак оклику, три крапки залишаємо без змін), наприклад:

«Ось я йду!» — обізвалась Зима (Леся Українка).

«Більше не підіймете?» — поцікавився Кармазин (О. Гончар).

в) у середині прямої мови — вони виділяються з обох боків комами й тире; проте якщо розрив робиться між двома окремими реченнями, то після слів автора ставимо не кому, а крапку й тире, наприклад:

«Мої друзі — вбогі бідолахи, — говорить Кармель, — от мої друзі!»

«Яких же я людей бачу? — одказує Кармель. — Багатих та вбогих» (Марко Вовчок).

2. Якщо репліки беруться в лапки й записуються підряд без слів автора, то між ними ставимо тире, наприклад:

«Мамо, — питаю, — то льони цвітуть?» А мати сміється: «То, — кажуть, — Дніпро». — «А чого він такий синій?» — «Від неба», — кажуть (О. Гончар).

Примітки:
а) слова автора, коли вони стоять у середині чи після прямої мови, починаються з малої літери;
б) слова автора та пряма мова завжди становлять окремі речення.

3. Якщо пряма мова, розірвана словами автора, є складним реченням із двокрапкою, то перед його другою частиною після слів автора ставимо двокрапку й тире, а пряма мова продовжується з малої літери, наприклад:

«Дівчатонька мої, голубочки! Глядіть, лишень не перехваліть його, — сміється Катря дівчатам: — Славні бубни за горами, а зблизька — шкуратяні» (Марко Вовчок).

4. Якщо одна частина слів автора стосується першої частини прямої мови, а друга — другої, що йде після слів автора, то після першої частини розділові знаки ставимо за загальними правилами, а перед другою частиною — двокрапку й тире, наприклад:

«Оце так! — оторопів Ярослав, потім запитав грубо, щоб приголомшити її і приглушити власні болі: — А ще кого ти любиш?» (М. Стельмах).

Примітки:
а) не виділяємо лапками прямої мови, коли немає прямої вказівки на конкретного мовця, наприклад:

Кажуть: щоб солодко відпочивалося, треба гарно потрудитись.

З дитячих літ живе у серці він, як материнське слово незабутнє, і тихо каже: знай, ти не один (М. Рильський).

б) слова, що вказують на джерело повідомлення, виділяємо лише комами, наприклад:

У Києві, повідомляють газети, розпочала роботу сесія Верховної Ради України.

в) якщо текст подається у вигляді авторської мови, однак стилістично наближається до прямої мови, зберігаючи лексичні й стилістичні особливості, інтонацію та емоційне забарвлення, — це невласне пряма мова, наприклад:

Навіть старі хвалили Гущу. Вони ходили розпитать у нього, чи скоро буде нарізка [землі]. Він, певно, знає. Марко сміявся. Ніхто з доброї волі землі не дасть. Як! Не будуть землю ділити? Що ж тоді буде? (М. Коцюбинський).

г) пряма мова входить до простого речення як непряма, текст подаємо без спеціальних розділових знаків, наприклад:

Мати сказала припнути теля (Гр. Тютюнник).

5. Не виділяється також непряма мова, що входить до складного речення його підрядною частиною та приєднується сполучниками що, щоб, ніби, мов, немов, наче, неначе, частками хай, нехай, наприклад:

Сусіда попередив, щоб я не запізнювався на роботу; Передай Андрію, хай би зайшов під вечір (А. Головко).

Пряма і непряма мова (повторення й поглиблення). Розділові знаки при прямій мові (повторення й поглиблення вивченого) — Українська мова 9 клас — Розробки уроків — 2017 рік

Урок 8. Пряма і непряма мова (повторення й поглиблення). Розділові знаки при прямій мові (повторення й поглиблення вивченого)

Мета: поглибити знання про пряму і непряму мову; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити речення з прямою мовою, правильно розставляти розділові знаки й інтонувати речення з прямою мовою; розвивати творчі вміння складати речення з прямою мовою, а також використовувати їх в усному і писемному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів любов і повагу до історії свого народу.

Tип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовленнєвої компетенції).

Засоби навчання: підручник, дидактичний матеріал, мультимедійні засоби.

Епіграф до уроку:

«У нас над усе честь і слава…»

Перебіг уроку

1. Організаційний етап.
2. Актуалізація та корекція опорних знань.

Перевірка домашнього завдання.

Мозковий штурм.

— Що вам відомо про пряму і непряму мову з попередніх класів?

— З якою метою люди використовують пряму мову?

— Яку структуру мають речення з прямою мовою?

— Пригадайте інтонаційні особливості прямої мови. Наведіть приклади.

III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація уміння.

1. Сприйняття й усвідомлення учнями нових знань.

Вступне слово вчителя (інформаційна компетентність).

У процесі спілкування в мовців виникає потреба передавати чи відтворювати висловлювання інших. Є пряма передача чужої мови (пряма мова, діалог, цитата) та непряма мова.

Сьогодні на уроці ви навчитеся знаходити речення з прямою і непрямою мовою, цитатами, репліками діалогу та визначати особливості їх, виражальні можливості; набудете знань про розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі та зможете їх обгрунтовувати; розвинете вміння й навички замінювати пряму мову непрямою та порівнювати виражальні можливості різних способів передачі прямої мови; усвідомите роль речень із прямою мовою та діалогів у процесі створення усних і письмових висловлювань різних видів.

Коментар учителя.

Пряма мова — це чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту та інтонації. Наприклад: «Я буду брати себе в руки», — обіцяє Рубін (І. Сенченко).

Непряма мова — це чуже мовлення, передане тільки зі збереженням змісту висловлюваної думки без збереження форми та інтонації висловлювання. Наприклад: Рубін обіцяв, що буде брати себе в руки.

Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують на те, кому вона належить. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині й після неї:

1. «П», — а.

«Розкажіть, будь ласка, мені про вашу Батьківщину», — попросив скульптор, закладаючи ногу на ногу (О. Гончар).

2. А: «П!»

Діти кажуть: «Ми Вітчизну нашу любимо святу!» (П. Тичина).

3. «П? — а. — П».

«Та ви смієтесь? — вигукнув лейтенант. — Не бачите, яка це в мене радість?» (П. Загребельний).

Пряма мову і слова автора вимовляють з різною інтонацією. Пряму мову передають розповідними, питальними, спонукальними та окличними реченнями.

Слова автора супроводжуються розповідною інтонацією. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, вони вимовляються з пониженням голосу й невеликою паузою. Наприклад: Він посміхнувся з поблажливою зверхністю: «Життя, воно навчить… Навчить калачі з маком їсти» (О. Гончар). Слова, що стоять після прямої мови, вимовляються трохи прискорено і з пониженням голосу. Наприклад: «А тепер розкажи нам, Нателло, — усміхаючись, говорив інженер, — як ти відкрила Оленяче джерело?» (О. Гончар).

Слова автора, що стоять у середині прямої мови, ділять речення на три частини. Перша частина прямої мови вимовляється з підвищенням голосу, друга — залежно від мети висловлювання, а слова автора виділяються паузами з обох боків і вимовляються з інтонацією вставних слів, із зниженням голосу в кінці. Наприклад: «Мамо! — радісно закричав хлопчина, зриваючись нагло з довгої задуми. — Знаєш, мамо, що?» (Б. Лепкий).

Вибіркова робота на основі тексту (інформаційна, загальнокультурна компетентність).

— Прочитайте текст, дотримуючись відповідної інтонації. Знайдіть і випишіть речення з прямою мовою. Якого значення вони надають висловлюванню? Проаналізуйте їх структуру.

«У нас над усе честь і слава…»

Добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби — все це риси характеру, якими славились запорозькі козаки. Окрім того — висока любов до особистої свободи, а також глибока повага до старшого покоління: старих козаків і залужених воїнів.

«Щодо інших людей, — писали сучасники, — запорізькі козаки завжди були гостинними й привітними». Цей звичай, звичайно, був у запорожців не лише до приятелів та знайомих, але й до сторонніх людей.

Один із сучасників розповідає: «Хоча в Січі жили люди різного стану, але там панувала така чесність і безпека, що можна було на вулиці залишити свої гроші, не боячись, що їх украдуть».

«Брати-запорожці, у нас над усе честь і слава, військова справа…» — казали козаки.

Коментоване письмо.

— Запишіть речення. Укажіть пряму мову, схарактеризуйте речення за метою висловлювання. Поясніть розділові знаки.

1. «Гарна музика», — шепнула заслухано Дарка (Ірина Вільде).
2. Махнові ж своє муляло: «Перекази козацькі, професоре, хай трохи постороняться, розкажи, які перекази про нас складають» (О. Гончар).
3. Вус Яворницького сердито ворухнувсь: «То не ідеал, до якого йдуть через руїни» (О. Гончар).
4. «Антон не з таких, — сказав Мартин Джура, — проти своїх Антон не піде» (П. Панч).
5. «Свій мед, першої взятки, — не втерпів боцман, щоб не похвалитись. І звертаючись до Марії, додав: — Уже чотири вулики маємо, ціла пасіка…» (О. Гончар).
6. «А куди ви їдете, люди добрі?» — осмілився спитати Павлусь (А. Чайковський).

Творча лабораторія.

— За поданими схемами складіть речення з прямою мовою.

1. «П», — а.
2. А: «П!»
3. «П?» — а.
4. «П, — а, — п».
5. «П? — а: — П».
6. «П! — а. — П».
7. А: «П?»

Пунктуаційний практикум (компетенція саморозвитку і самоосвіти).

— Розставте потрібні розділові знаки.

1. Говорять якось поляки запорожцям Ми от воюєм завжди за честь а ви за гроші. Чого кому бракує той за то воює відповідають козаки (Народна творчість).
2. 1. Ось тут заложимо оселю для себе і для тих купців, що сюди будуть приїжджати сказав найстарший Кий. 2. Аскольд і Дир побачили гарне місто над рікою ввійшли до нього і сказали киянам Ми будемо у вас князювати будемо вас боронити перед нападами чужих племен (За А. Лотоцьким).
3. Узагальнення й систематизація знань учнів.

Робота в парах (компетентність продуктивної творчої діяльності).

— Допишіть до слів автора пряму мову. Запишіть речення з прямою мовою, ураховуючи всі різновиди їх оформлення. Перебудуйте речення з прямою мовою на непряму мову.

1. Дівчина сказала…
2. Віктор здивовано вигукнув…
3. Батько порадив дочці…
4. Студенти вирішили…
5. Перехожий запитав у мене…
6. Викладач повідомив…

Синтаксичний конструктор.

— Поставте при прямій мові (1) слова автора (2) в усіх можливих позиціях.

1. «Що таке людина, як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі».
2. Писав майже дев’ятсот років тому Володимир Мономах.

— Накресліть схеми поданих речень.

1. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення» (компетенція саморозвитку і самоосвіти).

— На уроці ми повторили інформацію про…

— Пряма мова — це…

— Непряма мова — це…

— Пряму мову супроводжують…

— Інтонаційно пряму мову передають…

VII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання (компетентність продуктивної творчої діяльності).

• Опрацювати теоретичний матеріал підручника, виконати вправу (достатній рівень).
• Виписати з художньої літератури п’ять речень із прямою мовою різної структури. Накреслити їх схеми. Позначити силу голосу відповідно до правильного інтонування речень (високий рівень).

Пряма мова

Прямою мовою називають чуже мовлення, передане дослівно, з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними особливостями («Про здоров’я людини треба турбуватись в першу чергу», — сказав незнайомець). 

Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і з кількох речень. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена, яка манера вести розмову в людини, мовлення якої передається. Таке речення називається словами автора. Пряма мова і слова автора поєднуються за змістом та інтонаційно, тобто без допомоги сполучників.

Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині прямої мови, після неї, а також включати в себе пряму мову. Інтонація слів автора завжди розповідна, а інтонація прямої мови може бути розповідною, питальною, спонукальною, окличною та неокличною.

1. Після слів автора перед прямою мовою ставиться двокрапка

А: «П!»

А: «П?»

А: «П…»

А: «П.»

Наприклад.

Я всіх питав із щирою душею: «Яку ви любите найбільше мову?» І всі відповідали: «Ту, що нею співала рідна мати колискову».  (Д. Білоус)

2. Після прямої мови, перед словами автора ставиться кома  і тире, якщо в лапках стоїть розповідне речення. Якщо ж пряма мова виражена окличним, питальним  чи має мрійливий  незавершений характер, то перед закритими лапками ставиться  знак оклику, знак питання або три крапка відповідно, а після лапок —  тире.

 Слова автора пишуться з малої літери.

«П», — а.

«П !» — а.

«П?» — а.

«П…» — а.

Наприклад.

«Дай зірку, дай…» — крізь сон дитя белькоче (А. Казка).

3. Якщо пряма мова розірвана словами автора, то розділові знаки ставляться відповідно до наведених нижче схем.

 Слова автора пишуться з малої літери.

«П, — а. — П»

«П, — а, — п».

«П! – а. — П».

«П? – а. — П».

«П… а. — П».

Наприклад.

«Насуплю я брови, —  говорить зима,  —  і вітер з морозом повіє!» (С. Черкасенко)

4. Якщо слова автора розірвані прямою мовою, то розділові знаки ставляться відповідно до наведених нижче схем.

А : «П», — а.

А : «П!» — а.

А: «П?» — а.

А : «П…» — а.

Наприклад.

Та й дивлюсь нишком, чи не пізнаю його де, коли чую : « Ой мені лишенько!» — жахнулася Катря обік мене.

5. Якщо в словах автора присутні два дієслова із значенням висловлювання певної думки, можлива така розстановка розділових знаків:

«П, — а: — П».

А : «П», а: «П».

Наприклад.

 «Чи бачили таке! — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом»

Урок «Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Розділові знаки при прямій мові»

Предмет: українська мова.

 Клас: 9. 

Тема: Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Розділові знаки при прямій мові.

Мета: пояснити правила вживання розділових знаків у конструкціях із прямою мовою; формувати вміння розрізняти пряму мову та слова автора, розставляти розділові знаки в конструкціях із прямою мовою, правильно інтонувати такі конструкції; виховувати  повагу до загальнолюдських моральних цінностей; розвивати  увагу, логічне й образне мислення, естетичну й емоційну сфери.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу та формування вмінь і навичок.

Обладнання: підручник, міні-підручник, комп’ютерний супровід.

Форми роботи:

Культурологічна лінія : « Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти»

 

Хід уроку

Нагорода за добру справу –

                                                                                     у самому її здійсненні.

Р.Емерсон

1.Організаційний момент .

2. Оголошення теми та мети уроку ( протягом уроку використовуємо комп’ютерних супровід).

Формування цілей уроку разом із учнями. Дев’ятикласники заповнюють таблицю міні-підручника.

Слово вчителя:

• Діти, так які уміння ми будемо розвивати на уроці?
• складати усну логічну розповідь;
• конструювати та читати схеми;
• працювати з текстом;
• створювати монологічні та діалогічні висловлювання;
• використовувати комп’ютерний супровід.
• Протягом уроку  ви будете працювати з « Оціночними портфоліо», у який заноситимете  зароблені бали за певну роботу.

Школярі, прослухайте поезію. Культурологічна тема нашого уроку схована у рядках , які вчора навіяла мені муза. Даваймо визначимо її.

                                        Добро… Яке воно на смак,

                                        на колір, дотик чи тепло?

     Його робити треба просто так,

               а не за щось, щоб вам колись везло.

   В руках воно ніжніша і цвіте,

 у серці і в душі не знає меж,

             Той, хто добро з добром вам віддає,

         той платить вам і думає про те ж.

                                               Віддайте та ідіть …

Культурологічна тема уроку: « Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти»

• Які асоціації викликає у вас слово « Добро»?

Вправа « Асоціативне ґроно»

 

 

3. Мотивація уроку.

 Для чого нам потрібні знання нашого уроку?

Відповіді учнів( щоб бути сьогодні успішною людиною, ми повинні бути грамотними, вміти спілкуватися, логічно викладати думки, правильно застосовувати речення).

4.Актуалізація опорних знань учнів.

 Бліц-опитування:

♦ Що являє собою пряма мова?

♦ Пригадати інтонаційні особливості прямої мови.

♦ З якою метою вона використовується ?

♦ Схематично зобразити речення з прямою мовою.

♦ Навести приклади.

5. Опрацювання нового матеріалу.

 Пошукова робота ( робота у групах).

Групі учнів було дано  випереджальне завдання: знайти і схематично зобразити можливі розділові знаки при прямій мові. Виступи дев’ятикласників.

Учні занотовують схеми у зошити.

    — На дошці зображені не всі схеми,  використайте   ст.. 24-25 підручника і доповніть відповідь своїх однокласників. До кожної  схеми підберіть речення.

Використайте методи   Читання з помітками» та  « Конструювання»

Увага: Знак оклику, знак  питання, три крапки беруться в лапки разом із прямою мовою, а крапка і кома виноситься за лапки.

Пропущені схеми:

А: « П!?» 

« П!?» — а.

А: « П!?» — а.

« П, — а: — П!?»

Учні зачитують складені речення, визначають найкращі та записують їх у зошити.

Слово вчителя:

     Діти, не забудьте поставити відповідний бал у « Оціночний портфоліо».

     Чуже мовлення може бути передане не дослівно, а лише із збереженням основного змісту. При цьому ми не використовуємо речення з прямою мовою.

     Наступний етап нашої роботи – це « Міні-дослідження», а дослідниками будете саме ви. Клас розбиваємо на групи і отримуємо завдання, які знаходяться  отримуєте в конвертах.

Завдання групам:

І- Дослідити основні ознаки, структуру, інтонацію та стилістичні особливості прямої мови.

ІІ- Дослідити основні ознаки, структуру, інтонацію та стилістичні особливості непрямої мови.

Міні-дослідження

Розглянути таблицю. Проаналізувати. Пояснити, у чому полягає відмінність між прямою мовою і непрямою. Виступи учнів.

 

 

Увага: При заміні прямої мови на непряму змінюються форми дієслова, особових та присвійних займенників. Пропускаються звертання, вигуки, іноді вставні слова та частки.

 

Представники груп висновки записують на дошці у вигляді таблиці.

 

Пряма мова	Непряма мова
Дослівна передача чужого мовлення	Чуже мовлення передається не дослівно.
Пряма мова передається підвищеною інтонацією, слова автора – навпаки.	Слова автора вимовляються підвищеним тоном, пряма мова ж дещо зниженим.
Розділові знаки ставляться за вивченими вище схемами.	Розділові знаки ставляться за правилами складного речення.

 

Вправа « Знайди помилку»

У вправі допущені помилки при заміні прямої мови непрямою. Виправте  недоліки та запишіть речення.

 1. Бабуся просила онука налити собі молока. 2. Євген Гуцало наголошував пам’ять наша – глибокий чарівний колодязь. 3. Мені казала мати, що роби добро і чисту совість не віддавай за шматки. 4. Михайло Стельмах писав, що я люблю  тебе , незрадлива мудрість книг.

Слово вчителя:

   Добро і зло… Проблема добра і зла. Вона така ж давня, як давня історія людства, її ще називають вічною, загальнолюдською проблемою. На нашій землі здавна поняття «добро» розумілося як доброта і милосердя щодо всього живого на землі, чесність, порядність, здатність до співпереживання. А «зло» — це все темне, страшне, що шкодить людині, заважає їй спокійно, щасливо жити, примушує її страждати. Проблема добра і зла — одна з центральних у творчості багатьох видатних українських письменників. Важливе місце посідає вона в повісті Ольги Кобилянської «Земля». Над вічними питаннями — жорстокість і милосердя, гріх і спокута, добро і зло, змушує нас задуматись роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Уособленням зла у XX столітті стали тоталітарні режими, в нашій країні — сталінський. Один із найвражаючих творів про це — роман Василя Барки «Жовтий князь».

  А які ви твори знаєте про добро?

Відповіді учнів: І.Багряний « Тигролови», Леся Українка « Давня казка», М.Коцюбинський « Дорогою ціною», О.Назарчук « Роксоляна» тощо.

  6. Підбиття підсумків.

Вправа   « Знайди правильне твердження»

Кожній групі учнів даються розрізані папірці із основними поняттями прямої мови та непрямої .

Завдання:

  Знайти ознаки певної групи.

7. Рефлексія. Оцінка заняття в емоційному і змістовному аспектах.

Знаю	Хочу знати	Дізнався — дізналася

   ♦ Робота з  « Оціночним портфоліо»

Хочу закінчити урок словами українського поета Василя Симоненка :  «Люди — прекрасні. Земля — мов казка! Справді, людина повинна приходити в цей прекрасний світ, щоб творити добро».

 Творімо добро просто так.

 

 

 

 

 

Міні-підручник

Тема: Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Розділові знаки при прямій мові.

Культурологічна лінія : « Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти»

Епіграф уроку:

Нагорода за добру справу –

                                                                                     у самому її здійсненні.

Р.Емерсон

Цілі та завдання	Мої висновки
складати усну логічну розповідь;
конструювати та читати схеми;
працювати з текстом;
—    розвивати естетичні смаки , уміння           працювати у групах;
використовувати комп’ютерний супровід.

 

« Оціночне портфоліо»

 

№	Вид роботи	Бал	Викликало труднощі:
1	« Асоціативне ґроно»
2	Бліц-опитування.
3	*Пошукова робота.
4	«Читання з помітками»		Уміння залишилося невідпрацьованим:
5	« Конструювання»
6	*« Міні-дослідження»,
7	« Знайди помилку»
8	*« Знайди правильне твердження»

7. Рефлексія.

Оцінка заняття в емоційному і змістовному аспектах.

 

Знаю	Хочу знати	Дізнався — дізналася

 

«Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові»

Правило (Схема)	Приклад
Пряма мова стоїть перед словами автора
«П», — а.	«Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти», — говорить українська мудрість.
«П!» — а.	«Христе, тікаймо!» — твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.
«П?» — а.	«Хто ж се я?» — поет питає.
Слова автора стоять перед прямою мовою
А: «П».	Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару».
А: «П!»	І гукнуло військо хором: «Ми готові йти до бою, краще смерть, ніж вічний сором!»
А: «П?»	Юрко запитав у дядька: «Що то так гарно цвіте?»
Пряма мова стоїть у середині слів автора
А: «П», — а.	Три маргаритки в грудні в Сан-Сусі: «Візьми мене з собою», — попросили.
А: «П!» — а.	Хай на твій клич: «Слов’янине!» – щоразу людина озветься.
А: «П?» — а.	Олег пригадав Шекспірове: «Бути чи не бути?» – і впевнено попрямував далі.
Слова автора стоять у середині прямої мови
«П, — а, — п».	«Ти, Михайле, — кажу, — хоч би разочок на неї глянув. Бач, як вона до тебе світиться».
«П, — а. – П».	«Ні, се я, — озвався голос. – Маю справу пильну дуже».
«П! – а. – П». «П, — а, – П!»	«Іч, іроди! – бурчав крізь зуби. – Не тайгові – тайгові не порушать закону». «Мати Божа, Царице небесна, — гукала баба в саме небо, — голубонько моя, свята великомученице, побий його, невігласа, святим своїм омофором!»
«П? — а. — П». «П, — а. – П?»	«Цирк? – перепитав Оверко. – Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, ще троє рід носять». «Веди ж нас, Василю, до пана, — каже полковник Шрам. – Де він?»
«П, — а: — П».	«Писанка ще мало досліджена, — г о в о р и т ь у ч е н и й і д о д а є: — Але є переконливі докази, що вона була відома ще задовго до нашої ери».